— Чого ж ви не підете? Зараз же всі вчаться! — пробує умовити Таня.
— Хай собі учаться, а я не піду. — Повертає до жінки сердите обличчя, гримає: — А ти чого вуха розвішала? Од мене розумнішою хочеш бути?.. Іди свиням їсти давай!
Жінка покірно виходить, Протасій знову схиляється над столом: нарізає тютюн, так наче у хаті більше нікого й немає.
Таня сидить ні в сих ні в тих. Врешті зводиться, пробує ще раз умовити господаря:
— А може, надумаєтесь?
— Хай інші думають, а я вже надумався, — січе своє Протасій.
Ну, що із ним, отаким, робити? Не потягнеш же за руку до школи!
Поскаржилася товаришці Ользі, а та попросила чоловіка викликати Непідкованого до сільради.
"
"— Викликати то викличемо, — сказав Ганжа, — тільки не поможе. Я його, безрогого, ще змалечку знаю: ото як упреться — волами не зрушиш. Ви краще попросіть комсомольців. Вони над неграмотними шефствують…
Комсомольці не відмовились. Думали, радилися, врешті придумали. Давлячись сміхом, списували великий аркуш паперу. Цілою делегацією пішли до Непідкованого.
— Дядьку! Гов, дядьку!..
— Що там таке? — вийшов із хати Протасій.
— Осьдечки підпишіться!
— А що тут написано?
— Написано, щоб готуватись до посівкампанії.
— Дак я ж неграмотний.
— А ви пальця прикладіть.
— Хіба що пальця.
Підставив плескату, роздавлену роботою пучку: квацюй!
— То куди тулити?
— Ось тутечки.
— А чого інші не поставили?
— Бо ми із вас почали. Ви будете перші.
Перший то й перший: боже поможи! Притиснув, аж цупкий папір затріщав. Іч, як ловко вийшло, можна, виходить, і без грамоти!
Другого дня реготало в Тарасівці старе й мале: біля сільради на видному місці висіло таке оголошення:
ОБ’ЯВАЯ, Протасій Непідкований, починаю у четвер казитися.
Хто побачить мене — тікай, а то покусаю!І отакенною печаткою — слід од пальця!
Протасій як дізнався, аж позеленів. Накинув шинель, люто нап’яв шапку, двигонув до сільбуду. Зірвав оголошення, подер на шмаття, кинув на землю і довго топтав каблуками. А увечері прийшов до школи. Всунувся у клас, сірий, як нудьга, замість привітатися, бовкнув похмуро:
— Де тут сідати?
Втиснувся за парту, аж затріщали дошки, не знімаючи шинелі, просидів до кінця уроку.
— А чого це ви без дружини прийшли? — поцікавилася Таня.
— Хай дома сидить. Жінка — не чоловік, можна й зовсім без жінки.
Таня тільки знизала плечима.
Третього тижня з райцентру завітало начальство. Завідуючий не забув про свою сутичку з товаришкою Ольгою, послав інспектора обстежити роботу Тарасівської чотирирічки.
