І мимоволі замилувалися стривожені комнезаможі: зразу видно, що служив у кавалерії, бач, як погнав — тільки ліктями вимахує та має густою чуприною. Марта аж на дорогу вибігла — вся подалася за ним, та де ж тепер його наздоженеш! Злетів на бугор, зник у вибалкові — тільки курява провисла над дорогою.
Промчав селом, як на пожежу. Гублячи пір’я, давлячись кудкудаканням, з-під копит розліталися кури, якийсь півень вилетів з переляку аж на повітку і вже звідти закричав сердите «кукуріку», проклинаючи божевільного вершника; гавкали десь позаду собаки, рвучи ланцюги та напинаючи дроти.
Ганжа зупинив розпаленого галопом жеребця аж на вигоні, біля сільради. З густого жіночого гурту вдарив йому назустріч плач, ще не встиг він і злізти, а жінки обліпили його: хапали за руки, кричали й голосили, як над покійником.
— Та заждіть, жіночки, не всі разом! — умовляв їх оглушений Ганжа, просуваючись до ганку — там стояв міліціонер у червоному картузі, з рушницею в руках.
— Ой забрали ж, забрали!.
. Ой порятуй їх, Василю, бо ми вже їх і не побачимо!.. — голосили жінки, чіпляючись за Василя, як за свою останню надію.
Ганжі, нарешті, вдалося добратись до ганку."
"— Тихше, жінки, зараз у всьому розберемося! — вигукнув він до жінок і поставив ногу на приступок.
— Назад! — виріс перед ним міліціонер, ще й гвинтівку наставив, загороджуючи дорогу.
— Товаришу, я — голова сільради, — терпляче пояснював йому Ганжа, та міліціонер, очманілий від жіночого галасу, все товк: «Назад!» — і напирав на нього гвинтівкою.
— Ану пропусти! — розсердився врешті Ганжа, а що міліціонер все ще упирався, він схопив гвинтівку за дуло, шарпонув — скинув міліціонера із ганку.
Той поточився, упав (картуз червоною сковородою покотився під ганок), та відразу ж охопився, клацнув затвором, засилаючи в патронник набій:
— Стій, бо стрілятиму!
— Я тебе стрельну! — погрозився Ганжа. — Ану опусти свою пукалку, бо в’язи зверну!
Міліціонер роззявив рота — щось хотів сказати, але тут із сільради вийшов Ляндер: брови насуплені, очі суворо поблискують, права рука — на кобурі з наганом.
— Що за шум! — по-начальницькому нагримав він на жінок. І до міліціонера: — Товаришу, оце ви так стежите за порядком?
— Так вони ж он приїхали, до мене присікались! — поскаржився міліціонер, тикаючи дулом в бік Ганжі.
— А, товаришу голова! — тільки тепер помітив Ляндер Ганжу і простягнув йому руку. — Де це ти пропадав: я тебе зранку чекаю.
