Ось на, почитай, спеціально для тебе вирізав…
Ляндер відсуває шухляду, дістає папку, подає Федькові акуратно вирізаний чотирикутник газетного паперу.
— Тут про мене, чи що?
— Читай, читай — потім питатимеш!
Федько зацікавлено бере оту вирізку, читає промовистий заголовок: «Зрікаюся батьків»:"
"«Я, Павло Микитович Маляр, син куркуля Маляра, назавжди зрікаюся своїх батьків. В той час, коли вся трудяща людність під проводом Компартії творить велетенське будівництво соціялізму, нещадно бореться зі своїм клясовим ворогом, я бажаю бути рівноправним громадянином республіки, працювати віддано на користь соціялізму, але спадщина батьків кида на мене тінь ворога Радвлади.
Я прохаю всю громадськість зняти з мене пляму сина куркуля та не рахувати мене членом двору своїх батьків».
Світличний гидливо відклав папірець, ще й витер долоню.
А Ляндер знову поліз до шухляди, дістав чистий аркуш паперу, поклав перед Федором, підсунув ручку й чорнило:
— Пиши.
— Що писати?
— Пиши, я продиктую.
Аж тепер догадався Федько, що пропонує йому Соломон. Стиснув ручку так, що аж тріснула, запитав, дивлячись на Ляндера звуженими од гніву очима:
— А жінку куди? Олесю теж сюди вписувати?
— О, знову розсердився! — аж руками розвів Ляндер. — Ну що мені з тобою робити?
— Ти не крути — про дружину скажи!
— Що дружина? Що дружина?.. — почав уже сердитися Соломон. — Що вона, не зможе без тебе трохи пожити?.. Зроби про людське око із нею розлучення, кудись відішли… А забудуть — хто тобі заборонить повернути назад?
— Слухай, Соломоне, ти був хоч раз битий? — враз сказився Федько.
Обернувся, зачепився об крісло. Стусонув щосили ногою — крісло так і полетіло під стіну — пішов до виходу. Шарпонув на себе двері і вже з-за порога, повернувшись до Соломона розлюченим червоним обличчям, обклав його такою добірною лайкою, що аж застогнали шибки.
Ляндер ще довго ловив ротом повітря після того, як зник Федько. Тремтячими руками налив у склянку води, жадібно випив.
— Комісія пропонує Світличного Федора Олексійовича за тісний зв’язок із класовим ворогом, за пияцтво і моральне розкладництво і як такого, що сам є класово чужого походження, з партії вичистити! — оголошує голова зборів по чистці.— Хто «за» — прошу піднести руки!
Федір стоїть біля столу в переповненім клубі міліції, стоїть блідий як смерть, правою рукою опирається на стіл, а пальцями лівої все намагається розстебнути комір гімнастерки.
